USMOTREL

12 квітня все прогресивне людство святкує ювілей першого польоту людини в космос. Вважаючи себе частиною прогресивного людства арт-група "ГД" відкриває в цей день свій новий проект "Свої. Інтервенція". Вже п"ятдесят років, як ми залюднюємо космос, вважаючи його найбільш недосяжним та незрозумілим. Але чи знає кожен з нас свій власний космос? Чи із появою можливості зустріти представників позаземних цивілізацій стали земляни ближчими один до одного? Чи ще й досі ми залишаємось один для одного "чужими"? Приходь у будинок архітектора до кінця квітня та дізнайся більше про свій внутрішній космос та можливу правду про чужинців... Відкриття проекту 12 квітня о 18.00. Будинок архітекторів, Хрещатик,200. Для перегляду експозиція відкрита до 30 квітня з 11.00 до 18.00

‎17 лютого о 16.00 відкривається виставка наративної скульптури Александра Дувінського. Виставка проходитиме протягом двох тижнів. 19 лютого відбудеться майстер-клас, на якому А.Дувінський поділеться з усіма бажаючими своїм досвідом у створенні цікавої скульптури в домашніх умовах...

Група художників створила умовний храм Святого Валентина. Відкриття храму припало на 1 лютого. За аналогією із Новим новим роком та Старим новим роком, що святкуються відповідно 1 та 14 січня, дата 1 лютого і дана назву цьому проекту.

Вхід у «храм» обрамляють два стражі (Євген Якшин. «Модернове кохання») та оберег. Це символи жіночого та чоловічого початків. Щоб потрапити у середину, глядач мусить пройти лабіринтом, обережно дивлячись під ноги – випадково можна наступити та розчавити чиєсь серце…

Потрапляючи в середину, глядач може бачити всі необхідні для храму об’єкти. Іконостас із зображенням Святого Валентина (Ярослав Могільов. Святий Валентин дарує людству щось необхідне, але незрозуміле) та «іконами» праведниць. Обрамлені рушниками портрети Норми Джин, яку кохав весь світ, доки не закохав її до смерті, та Валентини Терешкової, яка заради головної мети кохання – народження дитини – здійснила космічний політ, оточують св. Валентина. (Ольга Сокуренко «Валентина Терешкова: космічний заліт» та «Норма Джин: закохана до смерті»)

Визначення графічних творів Сергія Козаченка як фантазійних є настільки ж невірним, як і визначати  фільм Андрія Тарковського "Соляріс"  фантастичним, як невірно визначати твори братів Стругіцьких як фантастику. Однозначно графіка Сергія Козаченка є філософською. Кожна його робота, навіть найменша, сповнена не фантастичним світом, а філософським світосприйняттям. Зануріючись у світи його робіт, глядач не просто мандрує лабіринтами графічних сюжетів, він відчуває багатоплановість світу, свідомості, почуттів. Але неймовірне розмаїття сюжетів, наявність філософських сенсів не йдуть у збиток якості виконання тонких графічних робіт. Сергій Козаченко володіє безліччю графічних технік, постійно вдосконалюючі свою майстерність та надаючи великого значення експериментам - експериментам із технікою, образами, формами.

«Медкомісія» -- це друга виставка з проекту «Видіння Чкалова». Започаткувавши цей проект, художники мали на увазі героя як такого, Чкалов у цьому контексті стає ім’ям загальним. Перша виставка проекту була присвячена мотиваціям особистості, які змушують її ставати на героїчний шлях. Теперішня виставка «Медкомісія» присвячується тим перешкодам, які можуть завадити людині стати героєм, втілити свої мрії. Кожен член суспільства носить у собі моральні травми, спричинені першими медоглядами та медкомісіями, під час яких юну людину переводять з розряду духовної субстанції, перед якою відкритий цілий світ, у розряд малесенького гвинтика у загальному незрозумілому процесі.

Внутрішні світи дуже різних художників об’єднує певна  ідея. От і запропонували художники глядачеві таку собі карту внутрішнього арт-світу, в якому мешкають різні метці, при чому кожний із них створює окремий світ. Як і годиться мандрівникам, а саме роль мандрівника була відведена глядачеві, треба мати відповідні засоби пересування територією. І хоча художники пропонували кожному глядачеві скористуватись для мандрівки внутрішнім дирижаблем, саме об’єкти, що зображують транспортні засоби стали головними у експозиції. Олександр Дувінський створив декілька металевих скульптур: літаки у валянцях, собача упряж, наїзниця на дворучній пилці, сом на колесах та величезний човен-риба, що проковтнув кілька картин…  «Об’єкти повинні були наближатися до стану розпаду. Матеріальне не може претендувати на вічність – це прерогатива духовного. То і за допомогою матеріальних засобів не можна створити, передати духовне. Використовуючи іржаве залізо я хотів показати безглуздість абсолютизації матеріального. Кінець виставки мав бути ознаменований «порубанням» цих об’єктів, але в галереї нещодавно був зроблений ремонт, думаю, що ми не змогли б відшкодувати потім збитків. Тепер привеземо їх в Черкаси і порадуємо місцеву публіку», - коментує свою роботу майстер.